Zasady i metody prognozowania politycznego: konstrukty teoretyczne i zastosowania praktyczne
DOI:
https://doi.org/10.54515/lcp.2025.1.115-133Słowa kluczowe:
prognozowanie polityczne, scenariusze, alternatywność, uczenie maszynowe, prognozowanie wyborcze, weryfikacja, analiza strategicznaAbstrakt
Artykuł analizuje metodologiczne i aplikacyjne podstawy prognozowania politycznego jako dziedziny współczesnej nauki o polityce. Przedstawiono istotę kluczowych zasad prognozowania – alternatywności, systemowości, ciągłości i weryfikowalności – w kontekście procesów politycznych jako dynamicznych i złożonych systemów. Szczególną uwagę poświęcono przeglądowi metod prognozowania: ekstrapolacji, analogii, analizy scenariuszowej, uczenia maszynowego oraz podejść hybrydowych. Studium przypadku wojny Rosji z Ukrainą ilustruje praktyczne zastosowanie prognozowania w geopolitycznym pięciokącie obejmującym Ukrainę, Rosję, USA, Zachód oraz Globalne Południe. Prognozowanie wyborcze omówiono osobno jako wyspecjalizowany typ przewidywań politycznych. W artykule podkreślono znaczenie odpowiedzialności etycznej, przejrzystości metodologicznej, elastyczności poznawczej i refleksyjności w prognozowaniu. Sformułowano również praktyczne zalecenia dla naukowców, państwowych jednostek prognozowania, think tanków oraz instytucji szkolnictwa wyższego.
Bibliografia
Bishop, P., Hines, A., & Collins, T. (2007). „The current state of scenario development: An overview of techniques”. In: Foresight, no 9(1). DOI: https://doi.org/10.1108/14636680710727516
Donaj, Ł. (2017). „Teoria szarych systemów a prognozowanie w naukach społecznych: przyczynek do dyskusji”. In: Przegląd Strategiczny, no 10.
Godet, M. (1993). La prospective stratégique: Problèmes de méthode. Paris: Dunod.
Gorgosz, A. (2014). „Perspektywa prognostyczna w polityce publicznej: metody umożliwiające prognozowanie – ich rola w procesie formułowania polityk publicznych”. In: Zarządzanie Publiczne, no 1(25).
Grin, J., Rotmans, J., & Schot, J. (2010). Transitions to sustainable development. New Directions in the Study of Long Term Transformative Change. London: Routledge. DOI: https://doi.org/10.4324/9780203856598
Jouvenel, de H. (2004). Invitation à la prospective. Paris: Presses Universitaires de France.
JRC EU. (2022). Collection of foresight and engagement tools. Knowledge for Policy. https://knowledge4policy.ec.europa.eu/foresight/collection-foresight-engagement-tools_en, 16.08.2025.
Kondrakiewicz, D. (2021). Prognozowanie i symulacje międzynarodowe. Lublin: Instytut Europy Środkowej. DOI: https://doi.org/10.36874/M21580
Lesourne, J. (1976). Les systèmes du destin. Paris: Presses Universitaires de France.
National Intelligence Council. (2021). Global trends 2040: A more contested world. Washington, D.C. https://www.dni.gov/index.php/gt2040-home, 16.08.2025.
OECD. (2020). Strategic foresight for better policies. Paris: OECD Publishing. https://www.oecd.org/strategic-foresight, 16.08.2025.
OpEx90. (2023, September 7). Revolutionizing political data analysis with machine learning in 2024. OpEx90. https://opex90.com/blog/post/revolutionizing-political-data-analysis-with-machine-learning-in-2024, 16.08.2025.
RAND Corporation. (2024). Back to the Future. A Refresh of Future Scenarios for Project Evergreen Strategic Foresight Activities. https://www.rand.org/pubs/research_reports/RRA2992-1.html, 16.08.2025.
Runciman, D. (2018). Political hypocrisy: The mask of power, from Hobbes to Orwell and beyond (Revised ed.). Princeton University Press. DOI: https://doi.org/10.23943/9781400889662
Sułek, M. (2013). Prognozowanie i symulacja międzynarodowa. Warszawa: Poltext.
Świeboda, H. (ed.). (2018). Prognozowanie w naukach społecznych: wymiar narodowy i międzynarodowy. Warszawa: Akademia Sztuki Wojennej.
Tetlock, P. E., & Gardner, D. (2016). Superforecasting: The art and science of prediction. New York: Crown.
Wilson Center. (2023). Ukraine seeks to end the war: What’s wrong with the “peace” scenarios? https://www.wilsoncenter.org/blog-post/ukraine-seeks-end-war-whats-wrong-peace-scenarios, 16.08.2025.
Андрусів, В. В. (2006). Прогноз в політиці: розуміння, предмет, методологія здійснення. Теорія і практика політичного аналізу і прогнозування: зб. матеріалів, 7–34. Київ: НІСД.
Бєй, Г. А. (2011). „Особливості використання математичного моделювання в політичному аналізі та прогнозуванні”. In: Політологічний вісник, no 57.
Бєй, Г. А. (2015). Політичне прогнозування та його роль у формуванні державної політики (Канд. дис.). Київ.
Бутовська-Ілюшко, І. О. (2005). „Сутність, методи і критерії ефективності політичного прогнозування”. In: Вісник ДАКККіМ, no 1.
Ващенко, К. О. (2008). Політичний аналіз і прогноз в сучасній Україні: монографія. Київ: Логос.
Горбатенко, В. П., & Бутовська, І. О. (2006). Політичне прогнозування: теорія, методологія, практика. Київ: Генеза.
Дерега, В. В. (2008). „Сутність та особливості політичного прогнозування”. In: Наукові праці ЧДУ ім. Петра Могили. Серія: Політологія, no 79(66).
Ковальчук, В. Ю. (2020). Прогнозування суспільно-політичної обстановки у воєнній сфері. Харків: ХУПС.
Лепський, М. А. (ed.). (2012). Стратегічне прогнозування політичних ситуацій та процесів: монографія. Запоріжжя: ЗНУ.
Пальоха, В. В. (2014). „Політичне прогнозування в системі державного управління України”. In: Науковий вісник НАДУ, no 2.
Ржевська, Н. Ф. (2012). Політичний аналіз і стратегічне прогнозування в США: інституційний вимір. Дрогобич: Коло.
Рубанов, В. В. (2016). Теоретико-методологічні засади політичної аналітики (Дис. д-ра політ. наук). Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. http://enpuir.npu.edu.ua/handle/123456789/12185, 16.08.2025.
Телешун, С. О., & Баронін, А. С. (2001). Політична аналітика, прогнозування та політичні консультації. Київ: Паливода А. В.
