Notes on the Genealogical Classification of Slavic Languages – Polish vs Ukrainian vs Russian
DOI:
https://doi.org/10.54515/lcp.2025.1.25-38Keywords:
Slavic languages, genealogical classification of Slavic languages, phonetic features, morphological featuresAbstract
The article discusses the origins of the Ukrainian language in historical, political, and linguistic contexts, emphasizing its independence from the Russian language, in contrast to entrenched stereotypes stemming from Russian propaganda and the Soviet-era narrative of “brotherly nations.” The author challenges the myth of a common Old East Slavic language from which Russian, Ukrainian, and Belarusian are believed to have evolved. He argues that Ukrainian developed independently and shares many features with West Slavic languages, especially Polish and Slovak, rather than with Russian. Historical attempts at Russification—such as bans on publishing books in Ukrainian and manipulative historical reinterpretations—were aimed at erasing Ukraine’s distinct linguistic identity.
The article also examines the classification of Slavic languages, pointing out that many linguists – particularly Russian ones – have downplayed the significance of Ukrainian as an independent language. Ukrainian scholars such as Stepan Smal-Stocki and Yurii Shevelov sought to scientifically prove the distinctiveness of Ukrainian despite repressions under the USSR. The author also presents phonetic, grammatical, and lexical differences and similarities between Ukrainian and other Slavic languages, noting that Ukrainian shares more features with Polish and Belarusian than with Russian.
References
Andersen, H. (1975). “Towards a typology of change: bifurcating changes and binary relations”. W: Historical Linguistics. Proceedings of the First International Conference on Historical Linguistics, 1–2, ed. by John M. Anderson and Charles Jones, vol. 2.
Blahoslaw, J. (1857). Grammatika česká, z rukopisu wydali. I. Hradila J. Jireček (red.). Widen: Tiskem L. Grunda. https://archive.org/details/janablahoslawag00blahgoog/page/n7/mode/1up?view=theater, 10.06.2025.
Brückner, А. (1927). Słownik etymologiczny języka polskiego. Kraków: Krakowska Spółka Wydawnicza.
Ciechanowski, G. (2009). Polska a wielonarodowe struktury wojskowe NATO i Unii Europejskiej. W: Podgórzańska R. (red.). Polityka zagraniczna Polski w warunkachczłonkostwa w UniiEuropejskiej. Toruń: Wydawnictwo Adam Marszałek.
Dalewska-Greń, H. (1997). Języki słowiańskie. Warszawa.
Dobrovský, J. (2018). Geschichte der Böhmischen Spracheund Ältern Literatur. London: Forgotten Books.
Moszyński, L. (2012). Wstęp do filologii słowiańskiej. Warszawa: PWN.
Schleicher, A. (1863). Die Darwin’sche Theorie und die Sprachwissenschaft. Leipzig: Verlag von W. Engelmann.
Shevelov, G. Y. (1964). A Prehistory of Slavic. The historical phonołogy of common Slavic. Heidelberg: Carl Winter Universitatsverlag.
Stieber, Z. (1979). Zarys gramatyki porównawczej języków słowiańskich. Warszawa: PAN.
Szczerbij, N. (2022). „Hybrydalne formy czasownikowe w języku polskim i ukraińskim”. W: Poradnik Językowy. Zeszyt specjalny, t. 1.
Trochimczuk, S. (1998). „Geopolityczna rola i miejsce Ukrainy w Europie w kontekście partnerstwa polsko-ukraińskiego”. W: Polska i jej sąsiedzi wobec przemian cywilizacyjnych i geopolitycznych. Biuletyn „Geopolitical Studies, z. 4.
Wojsznis, P. (2022). Język ukraiński ma więcej wspólnego z polskim niż myślisz. https://pl.babbel.com/pl/magazine/jezyk-ukrainski-jezyk-polski, (10.06.2025).
Демська, О. (2021). Голова Нацкомісії зі стандартів державної мови: «думаю, що ми не перейдемо на латиницю». https://www.radiosvoboda.org/a/news-demska-pro-perekhid-na-latynytsiu/31119517.html, (24.02.2021).
Друль, О. (2024). Не заперечена теорія ґенези української мови Шевельова. https://zbruc.eu/node/118155 , 06.09. 2025.
Кононенко, І. (2012). Українська та польська мови: контрастивне дослідження. Warszawa: Wydawnictwo UW.
Мавродин, В. (1950). „Основные этапи этнического развития русскогонарода”. W: Вопросы Истории, nr 4.
Мельничук, А. (1986). Историческая типология славянских языков: Фонетика, словообразование, лексика и фразеологія. Киев: Наукова думка.
Павловскій, Ал. (1818). Грамматика малороссійскаго нарђчія, или Грамматическое показаніе существеннЂйшихъ отличій, отдалившихъ Малороссійское нарЂчіе отъ чистаго Россійскаго языка, сопровождаемое разными по сему предмЂту замЂчаніями и сочинЂніями. Санктпетербургђ: Вътипографїи В. Плавильщикова,
Смаль-Стоцький, С. (1927). Розвиток поглядів про сім’ю слов’янських мов і їх взаємне споріднення. Прага.
Смотрицький, М. (1979). Граматика слов’янська (1619). Підготовка факсимільного видання В. Німчуkа. Київ: «наукова думка».
Тищенко, К. (2012). „Правда про походження української мови”. W: Український тиждень, nr 39 (256).
Ужевич, І. (1970). Граматика слов’янська (за вид. «Граматика слов’янська І. Ужевича. Київ.
Шевельов, Ю. (2001). Я – мене – мені… (і довкруги). Спогади. t. 2, Харків, Нью-Йорк: Видання часопису «Березіль», Видавництво М. П. Коць.
Шэрах, Ю. (2012). „Праблемы фармаваньня беларускай мовы”, tum. А. Кузьміч. W: Arche. Пачатак, nr 6.
Щербій, Н. (2022). „Взаємовпливи російської та польської мов на вживання гібридних форм дієслова в українській мові”. W: Актуальні аспекти міжмовних відносин у сучасній наукові парадигмі. Київ.
